Григір Тютюник " Климко "
Климко прокинувся від холодної роси, що впала йому на босі ноги, глянув на шлях і підбадьорив себе — втече він з гори і зігріється. Вдалині рожевіли крейдяні гори, а десь між них — місто Слов'янськ, біля якого солі — бери скільки хочеш. А за склянку солі можна було наміняти харчів. Климко, після того як посиротів, жив удвох з дядьком Кирилом, машиністом великого паровоза. Дядько приходив зі зміни, питав, як тут його помічничок, не боявся вночі. Климко охоче прибирав воду за дядьком, насипав йому гарячої запашної юшки, хвалився своїми ошатними зошитами і очікував традиційного гостинця, якого той ніколи не забував привезти з поїздки. Одного разу дядьків паровоз не повернувся з рейсу — в нього влучила бомба. Загинули машиніст і його помічник. Климко залишився сам. Климко йшов уже восьму добу. Їх станцію і барак розбомбили німецькі літаки, хлопець залишився з тим, у чому був. Сонце пригрівало в спину, а земля була холодна, підошви босих ніг пробилися як дерев'яні. Хотілос...
Комментарии
Отправить комментарий